Усе почалося буденно: я просто шукала хороший масаж. Хотілося не лише відпочити, а й відновитися зсередини — вирівняти й тіло, й емоції. Але після двох сеансів я зрозуміла: тіло отримало своє, а наповненості, на яку я чекала, так і не сталося. Тоді я вирішила розібратися, як це працює, — вже не як клієнтка, а як майстер.
Далі все пішло стрімко: Португалія, Індія, роки навчання й практики. У 2018-му почалася моя глибинна трансформація. Поступово я помітила, що для глибокої роботи мені дедалі менше потрібен дотик — натомість мене все більше тягнуло до звуку. Одного разу я не просто почула чашу, а відчула її всім тілом: зник час, зник простір, лишився потік. Так у мене з'явилася перша співоча чаша, а за нею — навчання звукотерапії.
Згодом прийшли й малюнки — я їх не планувала, вони почали народжуватися самі. Цей шлях завжди був інтуїтивним: я довіряюся тому, що відчуваю, — і воно ще жодного разу не підвело. Тепер я впізнаю цей стан і в інших — коли людина дивиться на малюнок чи чує чашу й розуміє, що з нею щось відбувається. Бути поруч у цей момент і є моя робота.